Цей текст писати невимовно важко. За простими рядками криється непроста історія – трагедія, котра в одну мить обірвала всі плани мільйонів людей. 24 лютого 2022 року в Україні почалася війна, війна, котра триває і продовжує забирати життя людей. Але, як ви побачите зі сторінок цього сайту, і на війні треба примудрятися жити! Тому ми і вирішили запустити цей віртуальний музей про ту війну у період цієї, але про все по порядку.

Чому саме зараз?

Директор училища та волонтер фонду обговорюють проєкт музею

Фонд Rememberus.org вже 8 років працює над збереженням пам’яті жертв Голокосту. В Україні ми розшукуємо місця масових убивств часів Другої світової війни, проводимо екскурсії по місцям Голокосту, створюємо шкільні музеї. Першою ластівкою фонду був саме музей в місті Кременчук. З нього багато в чому починалася робота фонду, але пройшов час, ми зрозуміли, що маємо вже набагато більше досвіду та знань тому і вирішили оновити (переробити) музей історії Голокосту в Кременчуку.

Учні училища ремонтують приміщення музею Голокосту

Роботи йшли з блискавичною швидкістю. Восени 2021 ми прийняли рішення все переробити в музеї, а вже взимку було відремонтовано приміщення, створено проєкт, зібрано та опрацьовано купу матеріалів. Дата відкриття була призначена на квітень ми були впевненні, що все встигнемо, але… З першим вибухом 24 лютого стало ясно, що жахіття війни через 80 років знову повернулися в Україну і шкільний музей не на часі.

Засновники фонду, донори та волонтери кинулися допомагати українцям. Наразі всі кошти і всі наші зусилля спрямовуються на допомогу багатодітним родинам, літнім людям, дітям-сиротам, дітям-інвалідам – тим, кому так важко вижити на війні. Про них наші думки, для них наша матеріальна допомога, ліки та продукти. Ми намагаємося робити все, що в наших силах.

Так, в щоденних переживаннях, боротьбі зі страхом, пошуках ліків та грошей, неймовірних переживаннях та сподіваннях на перемогу добра, минуло більше 50 днів війни. І от настало 19 квітня, саме в цей день ми мали відкривати наш музей. Думка про нездійснене додала ще одної, мільйонної, голки в наші серця. Але, оговтавшись від першого шоку війни, ми зрозуміли, що дуже багато вже встигли зробити – музейний сайт практично готовий. Так, на ньому ще не вистачає декількох сторінок, є купа помилок, але є також і цінна інформація. Інформація, котра нині як ніколи є актуальною, бо показує, що історія повторюється!

Ми вирішили відкрити наш віртуальний музей. Відкрити попри війну! Відкрити, аби довести – правда про воєнні злочини рано чи пізно стає відомою!

Паралелі долі

Зруйнований Кременчук в часи Другої світової війни
Зруйнований Маріупольський драматичний театр, де переховувалися діти

ЗЯЯЗбираючи інформацію про Кременчук у роки Другої світової війни, ми були шоковані цифрою 98. Саме на 98% було зруйновано раніше квітуче багате та красиве місто. Повірити в ці данні було дуже й дуже важко. Ми перевіряли і переконувалися, що масштаби руйнацій історики не перебільшують. Але й тоді ще нам здавалося, що такий жах руйнації просто неможливий. Десь в глибині душі хотілося вірити, що такого просто не могло бути. Хіба могли ми уявити, що вже через кілька місяців історія повториться знову?

Нині в Україні є Кременчук нового часу – місто Маріуполь. Всього за кілька десятків днів курортне місто на узбережжі Азовського моря зникло. На його місці з’явилася пустка розбитих домівок, його вулицями бродять тіні загиблих мирних українців і не вщухають вибухи. Канонада жаху продовжується і тепер, вона приглушує плач дітей, котрі втратили батьків та батьків, котрі втратили найдорожче – власних діточок. Маріуполь, як колись Кременчук, теж зруйнували на 95%. В це знову важко повірити…

Трагічна паралель між тією та цією війнами - зруйновані міста, масове вбивство населення, знущання над мирними жителями - очевидні. Мозок відмовляється вірити в те, що ми живемо в світі, в якому подібне не просто може статися, а може повторюватися! І хочеться спитати: скільки ще уроків історії тобі треба, людство?

Коротко про музей та майбутнє

Учні училища ремонтують приміщення музею Голокосту
Учні училища ремонтують приміщення музею Голокосту
Учні училища ремонтують приміщення музею Голокосту

Фізичне знищення всіх євреїв нацисти назвали «остаточним вирішенням єврейського питання». «Остаточним» - так їм думалося, вірилося, що можна стерти з лиця землі цілу націю. Росія теж намагається назавжди знищити Україну, але з перших днів війни стало очевидно, що український народ не збирається підкорюватися злим силам. Історія показує – життя перемагає. І в цій війні в Україні життя теж переможе!

Ми обов’язково відкриємо наш музей, ми виправимо помилки на сайті, і продовжимо нашу роботу і з ще більшим запалом будемо говорити й говорити про неприпустимість абсурдність потворність війни.

А поки що до вашої уваги наш сайт про історію міста Кременчук, про Другу світову війну і Голокост. Це непростий сайт, його важко сприймати. Слова «війна», «вбивство», «розстріл», «смерть» зустрічаються на ньому дуже часто. Важко читати таку інформацію і під мирним небом, а в часи нової війни і поготів. І все ж про війни треба більше знати всім, щоб навчитися не допускати кривавих повторі.