Цей текст писати невимовно важко. За простими рядками криється непроста історія – трагедія, котра в одну мить обірвала всі плани мільйонів людей. 24 лютого 2022 року в Україні почалася війна, війна, котра триває і продовжує забирати життя людей. Але, як ви побачите зі сторінок цього сайту, і на війні треба примудрятися жити! Тому ми і вирішили запустити цей віртуальний музей про ту війну у період цієї, але про все по порядку.
Чому саме зараз?
Фонд Rememberus.org вже 8 років працює над збереженням пам’яті жертв Голокосту. В Україні ми розшукуємо місця масових убивств часів Другої світової війни, проводимо екскурсії по місцям Голокосту, створюємо шкільні музеї. Першою ластівкою фонду був саме музей в місті Кременчук. З нього багато в чому починалася робота фонду, але пройшов час, ми зрозуміли, що маємо вже набагато більше досвіду та знань тому і вирішили оновити (переробити) музей історії Голокосту в Кременчуку.
Роботи йшли з блискавичною швидкістю. Восени 2021 ми прийняли рішення все переробити в музеї, а вже взимку було відремонтовано приміщення, створено проєкт, зібрано та опрацьовано купу матеріалів. Дата відкриття була призначена на квітень ми були впевненні, що все встигнемо, але… З першим вибухом 24 лютого стало ясно, що жахіття війни через 80 років знову повернулися в Україну і шкільний музей не на часі.
Засновники фонду, донори та волонтери кинулися допомагати українцям. Наразі всі кошти і всі наші зусилля спрямовуються на допомогу багатодітним родинам, літнім людям, дітям-сиротам, дітям-інвалідам – тим, кому так важко вижити на війні. Про них наші думки, для них наша матеріальна допомога, ліки та продукти. Ми намагаємося робити все, що в наших силах.
Так, в щоденних переживаннях, боротьбі зі страхом, пошуках ліків та грошей, неймовірних переживаннях та сподіваннях на перемогу добра, минуло більше 50 днів війни. І от настало 19 квітня, саме в цей день ми мали відкривати наш музей. Думка про нездійснене додала ще одної, мільйонної, голки в наші серця. Але, оговтавшись від першого шоку війни, ми зрозуміли, що дуже багато вже встигли зробити – музейний сайт практично готовий. Так, на ньому ще не вистачає декількох сторінок, є купа помилок, але є також і цінна інформація. Інформація, котра нині як ніколи є актуальною, бо показує, що історія повторюється!
Ми вирішили відкрити наш віртуальний музей. Відкрити попри війну! Відкрити, аби довести – правда про воєнні злочини рано чи пізно стає відомою!
Паралелі долі
ЗЯЯЗбираючи інформацію про Кременчук у роки Другої світової війни, ми були шоковані цифрою 98. Саме на 98% було зруйновано раніше квітуче багате та красиве місто. Повірити в ці данні було дуже й дуже важко. Ми перевіряли і переконувалися, що масштаби руйнацій історики не перебільшують. Але й тоді ще нам здавалося, що такий жах руйнації просто неможливий. Десь в глибині душі хотілося вірити, що такого просто не могло бути. Хіба могли ми уявити, що вже через кілька місяців історія повториться знову?
Нині в Україні є Кременчук нового часу – місто Маріуполь. Всього за кілька десятків днів курортне місто на узбережжі Азовського моря зникло. На його місці з’явилася пустка розбитих домівок, його вулицями бродять тіні загиблих мирних українців і не вщухають вибухи. Канонада жаху продовжується і тепер, вона приглушує плач дітей, котрі втратили батьків та батьків, котрі втратили найдорожче – власних діточок. Маріуполь, як колись Кременчук, теж зруйнували на 95%. В це знову важко повірити…
Трагічна паралель між тією та цією війнами - зруйновані міста, масове вбивство населення, знущання над мирними жителями - очевидні. Мозок відмовляється вірити в те, що ми живемо в світі, в якому подібне не просто може статися, а може повторюватися! І хочеться спитати: скільки ще уроків історії тобі треба, людство?
Коротко про музей та майбутнє
Фізичне знищення всіх євреїв нацисти назвали «остаточним вирішенням єврейського питання». «Остаточним» - так їм думалося, вірилося, що можна стерти з лиця землі цілу націю. Росія теж намагається назавжди знищити Україну, але з перших днів війни стало очевидно, що український народ не збирається підкорюватися злим силам. Історія показує – життя перемагає. І в цій війні в Україні життя теж переможе!
Ми обов’язково відкриємо наш музей, ми виправимо помилки на сайті, і продовжимо нашу роботу і з ще більшим запалом будемо говорити й говорити про неприпустимість абсурдність потворність війни.
А поки що до вашої уваги наш сайт про історію міста Кременчук, про Другу світову війну і Голокост. Це непростий сайт, його важко сприймати. Слова «війна», «вбивство», «розстріл», «смерть» зустрічаються на ньому дуже часто. Важко читати таку інформацію і під мирним небом, а в часи нової війни і поготів. І все ж про війни треба більше знати всім, щоб навчитися не допускати кривавих повторі.