Голокост в Кременчуку
Перші розстріли євреїв в місті Кременчук пройшли з 13 по 26 вересня 1941 року, було знищено 125 людей.
Масове знищення єврейського населення було скоєно наприкінці жовтня – початку листопада 1941 року. Відповідно до проведеної 26 вересня 1941 року реєстрації, у місті проживало 3500 євреїв та ще 100 змішаних сімей.
27 вересня 1941 року євреям було наказано переселитися в бараки за селищем Нова-Іванівка.
У звіті фельдкомендатури №239 від 24 жовтня 1941 року про діяльність з 15 вересня до 15 жовтня 1941 значиться: «Без участі FK [фельдкомендатури], ком.[іссарський] бургомістр велів помістити частину євреїв (1 100) чоловік у барачний табір за 2 км від міста. З цих євреїв міське управління щодня використовує кілька сотень на роботах із прибирання вулиць. З продовольства євреї щодня отримують 400 г хліба, а непрацюючі – 200 г хліба на людину. У м. Кр.[еменчук] ще нібито живе 2 000-3 000 євреїв; вони, мабуть, не були охоплені переписом, котрий щойно закінчився, і тому не взяті на облік. Оскільки вони постійно змінюють своє місце проживання, залучити їх до робіт неможливо. Контрибуції на євреїв у районі діяльності FK ще не накладалися».
Бургомістр міста Верховський за хабар золотом дозволяв євреям хреститися; обряд хрещення проводили священики Яновський та Роменський. Коли СД про це дізналася, Верховського розстріляли.
Розстріл євреїв у Кременчуку організував оперативний штаб вищого фюрера СС та поліції «Росія-Південь» (HSSPF Russland-Süd – Einsatzstab), який знаходився в місті з 18 жовтня 1941 року. Керував розстрілом гауптштурмфюрер СС Херберт Дегенхардт, котрий з 1 вересня до 4 листопада 1941 року був офіцером для доручень та командиром «зондеркоманди по боротьбі з бандами та євреями» при штабі вищого фюрера СС та поліції «Росія-Південь» обергруппенфюрера СС Екельна.
23 жовтня 1941 року Екельн відрядив Херберта Дегенхардта до Кременчука із завданням проводити необхідні «акції за звичаями війни» з правом використовувати для їх проведення караульний взвод при оперативному штабі. Саме цей караульний взвод (Wachzug) за сприяння української поліції і розстріляв євреїв.
30 жовтня 1941 року об 11.40 оперативний штаб (Einsatzstab) відправив Екельну радіограму такого змісту: «Акція Кременчук Дегенхардта підготовлена приблизно з 300. Згода начальника тилу групи армій є. Прошу про дозвіл». І в цей же день: о 22.30 Екельн відправив наступне повідомлення: «Акцію можна провести».
2 листопада 1941 року о 10.30 вищий фюрер СС та поліції «Росія-Юг» надіслав наступну радіограму, адресовану «RF-SS, Kdo Stab RF-SS, Chef Orpo, Chef Sipo»: «...Діяльність: HSSPF Abt. 1 проводить акції за звичаєм війни...» У радіограмі йшлося про діяльність за попередній день, тобто розстріл у Кременчуку, який було здійснено 1 листопада 1941 року. Щодо кількості жертв, то в радіограмі від 30 жовтня 1941 року, швидше за все, допущено друкарську помилку: має бути не 300, а 3 000.
У звіті фельдкомендатури №239 від 24 листопада 1941 року наголошується, що місто майже повністю очищений від євреїв.
У листопаді-грудні 1941 року, а також у січні 1942 року оперативний штаб вищого фюрера СС та поліції «Росія-Південь» провів у місті Кременчук та околицях ще принаймні 9 «єврейських акцій», розстрілявши близько 500 євреїв.
Зокрема, мали місце такі розстріли:
Дата розстрілу |
|
Примітки |
|
13-26 вересня 1941 року | 125 | - | |
30 жовтня – 1 листопада 1941 року | 3000 | Розстріли здійснював караульний взвод при підтримці українських поліцаїв, місце розстрілу – Піщана Гора | |
7 листопада 1941 року | 124 | Було розстріляно 26 чоловіків, 74 жінки, 24 дитини. Акція відбувалася у Крюкові. | |
8 листопада 1941 року | 148 |
|
|
11 листопада 1941 року | 16 | Було розстріляно 6 чоловіків, 7 жінок, 3 дитини. | |
15 листопада 1941 року | 103 | Було розстріляно 58 чоловіків, 38 жінок, 7 дітей. | |
19 листопада 1941 року | 18 | Було розстріляно 10 чоловіків, 3 жінки, 5 дітей. | |
27 листопада 1941 року | ? | - | |
8 грудня 1941 року | ? | - | |
19 грудня 1941 року | 9 | Було розстріляно 7 чоловіків, 2 жінки. | |
12 січня 1942 року | ? |
|
|
Вересень 1943 року | 75 | Були розстріляні діти зі змішаних сімей. |
Загалом з 1941 по 1943 роки в області було винищено понад 13 000 євреїв, у тому числі у Кременчуку – понад 3 500 людей.
Доля єврейських лікарів
Під час розстрілів у листопаді 1941 року було збережено життя трьом єврейським лікарям, яких фельдкомендатура залишила живими для медичного обслуговування цивільного населення. Так нацисти чинили досить часто: залишали кваліфікованих працівників живими, але рівно доти, доки не знаходили їм заміни.
Очевидиця Олена Брадебур свідчила: «Розстрілюючи євреїв, німці залишили висококваліфікованих спеціалістів для того, щоб використати їх, а пізніше, коли знайшли б ким їх замінити, – розстріляли. Були залишені професор Фокерман Борис Єфремович, професор Зільберберг, професор Мейксон, медсестра Сегалович Поліна, аптекар 1-ї радлікарні (прізвища не пам'ятаю). Всі вони були розстріляні в січні 1942 року. Я прийшла 2 січня 1942 року на чергову процедуру, яку робив мені доктор Фокерман. Прочекавши півгодини, я вийшла подивитися, де він. На подвір'ї лікарні - паніка. Бігають люди – і я пішла. Дивлюся, погнали лікаря Фокермана, без шапки, у халаті. Услід гнали сім'ю – матір, дружину та двоє дітей. Тут же аптекар. Мати моя бачила, як везли на підводі на розстріл літнього старого, виняткового фахівця - окуліста Мейксона та його дружину».
Із свідчень військовополонених Кременчуцького табору Живого Якова Григоровича та Жвані Тараса Григоровича: «Приблизно у грудні 1941 року головний лікар німець Орлянг, при великому морозі, вишикував у полі до 30-ти людей військовополонених, у тому числі 21-го кваліфікованого лікаря. Серед них:
- доцента Київського медінституту - Ісаака Туравця
- доцент з міста Таганрога - Володимира Крейніса
- дитячого лікаря із міста Баку – Михайла Форштейна
- хірурга із міста Миколаєва - Оканегенгера
- терапевта із міста Одеси - Жалдовського
- педіатра із міста Київ - Ніссельмахера
- терапевта - Якубовського
- терапевта із Воронежу - Дмитреєва
- хірурга - Гольдберга
- терапевта із міста Одеси - Костмана
Доля дітей
Знищенню підлягали не тільки дорослі євреї, а й діти незалежно від віку.
Із свідчень очевидця Василя Єгоровича Куц, жителя Золотоноші: «Під час стрілянини лунали дитячі крики: «мама, тато, врятуйте нас». Дітям було від 9 до 12 років. Але гітлерівські мерзотники ні на що не звертали уваги. Розстріл проводився з автоматів. У місті Кобеляки, розстрілявши єврейське населення, німецько-фашистська влада виявила єврейський дитячий будинок, за наказом коменданта дітей цього будинку умертвили впорскуванням морфію».
До смерті були приговорені і діти зі змішаних сімей. За свідченням Олени Брадебур, котра працювала у паспортному столі, у Кременчуку проживало 75 дітей напівєвреїв. На них у поліції та паспортному відділі було заведено окрему картотеку, на їх справах червоним олівцем наносилася позначка «напівжид». Багато родин ухилялися від такої реєстрації дітей, але на них доносили і примушували реєструвати. В серпні місяці 1943 року офіцер СС – начальник в'язниці взяв у паспортному відділі всі матеріали за цими дітьми. На вересень місяць готувався розстріл.
Бібліографія: