Олександр Аронович Печерський (1909-1990)
Організатор єдиного успішного повстання в таборі смерті «Собібор».
Олександр народився 2 лютого 1909 року у місті Кременчук. Батько хлопчика був помічником присяжного повіреного, а мама – домогосподаркою. У 1915 році родина переїхала жити у місто Ростов-на-Дону.
У перший же день війни Олександр Печерський був призваний до армії, а вже в листопаді 41-го він, важко поранений, потрапив у оточення та полон.
Першу спробу втекти з табору Печерський здійснив у травні 1942 року. Його та ще чотирьох червоноармійців впіймали та доправили до штрафного табору у місто Борисів, потім – у Мінськ. Саме у «лісовому таборі» поблизу Мінська під час медичного огляду нацисти з’ясували, що Олександр Аронович єврей. 20 серпня 1942 року Печерського доправили до «робочого табору», де перебувало ще 500 євреїв та військовополонені з Мінського гетто.
23 вересня 1943 року Олександр Печерський опинився в таборі смерті «Собібор». 14 жовтня 1943 року в'язні табору підняли повстання.
Згідно з планом Печерського, ув'язнені повинні були таємно і поодинці ліквідувати персонал табору, а потім, заволодівши зброєю, що була на складі табору, перебити охорону.
План вдався лише частково: повстанці змогли вбити 12 есесівців із персоналу табору, але заволодіти складом зброї не вдалося. Охорона відкрила вогонь по ув'язнених, і вони були змушені прориватися з табору через мінні поля. Їм вдалося «зім'яти» охорону та прорватися в ліс [1].
З майже 550 ув'язнених робочого табору 130 не взяли участь у повстанні (залишилися в таборі), близько 80 загинули під час втечі, ще 170 були схоплені німцями під час широкомасштабних пошуків. Всі, хто залишилися в таборі і впіймані після втечі, були вбиті нацистами. У період з листопада 1943 року і до визволення Польщі ще близько 90 колишніх в'язнів «Собібору» було видано німцям місцевим населенням або вбито колабораціоністами. До кінця війни дожили лише 53 учасники повстання.
Після втечі з табору Печерський був партизаном, потім воював у складі 15 штурмового батальйону 1-го Прибалтійського фронту. В серпні 1944 року був поранений, отримав інвалідність.
Після війни Олександр Аронович жив у Ростові-на-Дону, працював у театрі, написав книжку про повстання в «Собіборі». У 1963 році виступав як свідок обвинувачення у процесі над 11 охоронцями табору «Собібор». Помер 19 січня 1990 року.
Лідер єдиного успішного повстання в нацистських таборах смерті Олександр Печерський мав нагороди: медаль «За бойові заслуги», медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», орден Заслуг перед Республікою Польща, орден Мужності (посмертно) та інші медалі СРСР [2].
Бібліографія: